• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Юному краєзнавцю

Юний друже!


Неподалік обласного центру Хмельницький розкинувся наш Деражнянський район. Його омивають тихі води річок та обіймають густі ліси. В цьому районі ти народився, навчаєшя в школі, живеш, маєш багато друзів. Це все для тебе рідне – повітря, річка, шепіт вітру, спів пташки. А чи замислювався ти :" За що окремо я люблю своє село чи містечко?"." Кожному мила своя сторона " - так сказав видатний український поет і педагог Григорій Сковорода. Любити потрібно за усе: за безхмарне небо і ясне сонечко, за добро і ласку, що панують у твоєму краї, за привітних і працьовитих людей. А ще - за славну історію, яку треба знати.

Ти живеш у Хмельницькій області, яка колись носила іншу назву. Про це та багато іншого цікавого про область можна дізнатися тут

wym-1401712767329

А тепер здійснимо подорож по сторінках історії району

Деражнянський район

Прапор Деражнянського району

Деражнянщина розташована у самому серці Поділля – в середній частині, на сході Хмельницької області, в межах Південно-Західної частини лісостепу Правобережної України. Район займає територію загальною площею 1180 кв.км, відстань між крайніми точками району з півночі на південь по прямій складає 55 км із заходу на схід – 115 км. На території району є 62 населених пункти. Віддаль від Деражні до обласного центру м.Хмельницького – 35 км. Деражня має добре сполучення зі столицею України м.Києвом.Через Деражнянський район з північного заходу на південний схід проходить залізниця, яка з’єднує Деражню з Хмельницьким. Жмеринкою, Львовом, Києвом, Одесою, Сімферополем, Донецьком та іншими містами України та із сусідніми державами. Деражнянський район межує: на півдні – з Барським районом Вінницької області, на сході – з Летичівським, на півночі – з Хмельницьким, на заході – з Ярмолинецьким, на півдні – з Віньковецьким районами Хмельницької області.

Мільйони років тому на території сучасної Деражнянщини були Силурійське, Тортонське, Сарматське моря. Рельєф району рівнинно-горбистий, розчленований розлогими зеленими ярами, квітучими балками, долинами річок.

Серед корисних копалин нерудного характеру наявні вапняк, пісковик, глина, пісок, що використовуються як будівельні матеріали. По берегах річок Вовк і Вовчок біля населених пунктів Лозове, Богданівці, Новосілка, Явтухи, Шиїнці залягають торфяні поклади, які добувають для палива.

Для Деражнянського району характерні сірі і світло-сірі, опідзолені . пісні грунти. Гумосу в цих грунтах міститься близько 1,5-2,5 %, вони мають кислу реакцію. Запаси поживних речовин у цих грунтах невеликі.

Ліси і чагарники на території району складають 14,7%. Найбільш поширеною деревиною є граб. Росте дуб, ясен, клен та інші дерева.

Клімат на Деражнянщині помірно континентальний.

Фауна району складає понад 230 видів хребетних (50 видів ссавців, 163- птахів, 8-рептилій, 9 - амфібій), 11 з яких занесені до Червоної книги.

В лісах поширені дикі свині і косулі, олені й лосі, зайці й лисиці, борсуки і видри, тхори, куниці, їжаки, вужі, гадюки, ящірки та багато інших звірів і плазунів.

Флора Деражнянщини має понад тисячу видів вищих спорових і насінних рослин, 60 з яких занесені до Червоної книги. В районі є близько 100 видів рослин і 60 видів фауни, які перебувають на межі зникнення.

Деражнянщина здавна була заселена людьми. Як свідчать археологічні дослідження, Деражнянський край відзначався високою язичницькою культурою.

Характерною особливістю краю було те, що тут не було рабовласництва.

У ХІІ-ХІІІ ст. сучасна Деражнянщина входила до складу Болохівської землі. Пізніше краєм володіли литовські нязі Вітовт, Ягайло, Корибут, Свидригайло. Неодноразово Деражнянські землі спустошували татари і грабували турки, з рук в руки переходили села району у польських магнатів. У 30-40-х роках ХУІІ ст. французький географ Г.Л.Боплан, на запрошення польського короля Сигизмунда ІІІ подорожуючи Україною. зафіксував на території сучасного Деражнянського району 23 поселення. В населених пунктах Деражнянщини проживало багато євреїв, які вели кагальний спосіб життя.

Насильницьке запровадження католицтва й уніатства викликало протидію місцевого населення. У квітні 1648 року Деражнянщина опинилася в центрі революційно-повстанських подій визвольної війни на лінії Вінниця-Бар-Меджибіж-Старокостянтинів-Полонне. Поляки і євреї масово тікали з краю.

З Деражнянським краєм, як і із усім Поділлям, пов’язана трагічна доля видатного діяча українського національно-визвольного руху Івана Виговського, який тривалий час проживав у краї. Із Деражнянською землею тісно пов’язана діяльність Устима Кармалюка, керівника антифеодального руїу в Україні в 1812-1835рр.

Особливо напруженим на Деражнянщині був період громадянської війни.

З приходом на територію Поділля польського війська і денікінців розпочалися масові переслідування української культури, православної віри, грабувалося місцеве населення, вивозилися культурні та історичні цінності На початку березня 1920 року територія району була захоплена більшовицьким військом та створена Деражнянська волость Летичівського повіту. Восени 1921 року через Деражнянщину проходила Подільська група під командуванням підполковника Михайла Палія-Сидорянського у складі близько 500 вояків УПА. Вони хотіли звільнити територію від більшовицької окупації, але щоб придушити повстання , радянський уряд послав на Поділля значні військові сили. Повстання потопили в крові: в нерівних боях загинули тисячі повстанців. А тих, хто залишився живим, судили, як зрадників революції.

Чорними сторінками в історії району залишились голодомор ( близько 4400 чол. померло), репресії, Велика Вітчизняна війна ( на фронтах загинуло більше 4 тисяч деражнянців), Афганістан (близько 80 юнаків було призвано, 4 з них загинули) та Чорнобиль.

90-ті роки минулого століття були для жителів нелегкими, але визначними. Нині на території району нараховується 62 населених пункти, у тому числі місто Деражня, селища міського типу Вовковинці і Лозове, 59 сіл. Профілюючими для Деражнянського району є сільське господарство та переробка його продукції.

Кiлькiсть переглядiв: 736